15 лютого 2017 року проведено лінійку памяті
"Афганістан - не загоєна рана"

AФГАНІСТАН - болить в моїй душі

12 лютого 2014 року в нашому закладі відбулася лінійка з нагоди відкриття меморіальних дошок загиблим воїнам - афганцям, випускникам Помічнянської ЗШ №1 — Анатолію Мірошниченко, Ігорю Козирєву і Сергію Єшину.

Директор школи Коваленко Сергій Степанович зауважив, що словами не зміряти глибину людських трагедій. Але наш обов’язок - згадати тих, кого нема поруч: чоловіків, братів, батьків та близьких, які загинули в Афганістані, виконуючи інтернаціональний обов’язок. Присутні вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання.

Участь у відкритті меморіальних дощок загиблим воїнам - афганцям взяли представники обласної, районної (депутат обласної ради, голова громадської організації «Спільна дія» Малик Ірина Миколаївна, голова районної державної адміністрації Яременко Олег Петрович, голова районної ради Ганжа Володимир Іванович, заступник голови районної ради Хрущ Сергій Іванович )та міської влади (голова Помічнянської міської ради Антошик Микола Миколайович) , ветерани Афганістану ( голова обласної Української Спілки ветеранів Афганістану Остащук Віктор Миколайович) та їх родини.

Всі присутні були запрошені до Палацу культури для продовження урочистостей з нагоди вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25 річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.

Зустріч воїнів - афганців зі старшокласниками

Ведучий: Сьогодні ми вшановуємо пам'ять учасників бойових дій на території інших держав та 25-ту річницю виведення військ колишнього СРСР з республіки Афганістан. Глибокий шрам залишила «війна за рікою» на серці кожного українця незалежно від того чи це учень загальноосвітньої школи, чи державний службовець, сивочолий ветеран праці, чи студент Вишу. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, хто пройшов вогняними шляхами Афганістану, інших країн, хто з честю виконував свій інтернаціональний обов’язок.

Ведучий: Для вручення одноразової матеріальної допомоги на сцену запрошується голова Добровеличківської районної державної адміністрації Яременко Олег Петрович та голова районної ради Ганжа Володимир Іванович

Ведучий: Одноразова матеріальна допомога вручається вдові учасника бойових дій в Афганістані Максюти Олександра Олександровича -- Максюті Тетяні Дмитрівні.

Ведучий: Одноразова матеріальна допомога вручається вдові учасника бойових дій в Афганістані Лісничого Геннадія Миколайовича -- Лісничій Віті Анатоліївні.

Ведучий: Одноразова матеріальна допомога матері загиблого в Афганістані Мірошніченка Анатолія Олександровича -- Мірошніченко Марії Василівні буде вручена вдома.

Ведучий: Слово надається депутату обласної ради, голові громадської організації «Спільна дія» Малик Ірині Миколаївні

Ведучий: До слова запрошується Помічнянський міський голова Антошик Микола Миколайович.

Ведучий: Слово маєголова районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Александров Віктор Васильович.

На сцену виходять діти; звучить вірш:

Учень 2 Афганістан…
Ти в наших думках, як птиця в польоті.
Ти в наших серцях застиглих в скорботі.
Пролита там кров. Даремно! Безвинно!

Учень 3
А час так летить – стрілою невпинно.
Там дивна краса, що була як диво.
Нависле те небо, що зверху давило
Зірками близькими. Пустеля і спека.
І завжди постійна страшна небезпека.

Учень 4
Згадаймо ті дні, коли разом з світанком
Вставали ми всі і мчали на танках.
Або «БеТееРом», вперед на ті гори
Де ворог засів і бив по колонах.

Учень 5
Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.
Шануймо батьків наших рідних. Пониклих
В журбі за синочком, що смерть там знайшов…
Геройськи загинув! У вічність пішов!...

Звучить пісня «Всем кто был за рекой посвящается», яка супроводжується відеофрагментами.

Учень 1:Кожного року, 15 лютого, атмосфера в стінах нашої школи дивним чином змінюється. Притихають дитячі голоси, на диво спокійні й трішечки схвильовані шкільні шибеники і навіть дзвінок звучить, не так як завжди.

Учень 2:Школа згадує своїх дітей, які з честю виконали обов’язок воїна і захисника вітчизни. Школа віддає шану пам’яті своїм випускникам, воїнам- інтернаціоналістам, які сплатили власним життям непомірну ціну афганської війни.

Учень 3:Ми не були знайомі з ними особисто, але кожному з нас відомі їхні імена, кожному знайомі їхні молоді, красиві обличчя, кожен знає про їхню героїчну і одночасно трагічну долю.

Учень 4: Кожного ранку, переступивши шкільний поріг, ми зустрічаємось з очима трьох юнаків, які дивляться на нас з фотографій.

Учень 5: Дещо сумні, більше схожі на дитячі, очі Мірошниченка Анатолія. 16 вересня 1986 року з повною бойовою викладкою зірвався він із вузенького виступу скелі в бурхливу річку на 20-му році життя.

Учень 1: Спокійно, ніби вичікуючи, дивиться на шкільну метушню Козирєв Ігор. Розривна куля наздогнала Ігоря на мінному полі 18 грудня1986 року у неповні 20 літ.

Учень 2: Рішучий, вольовий погляд - це 23- річний старший лейтенант Єшин Сергій. Рятуючи командира, він кинув свою бойову машину між літаком генерала і ракетою стінгера.

Учень 3: Анатолій Мірошниченко нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної ради СРСР, Козирєв Ігор і Єшин Сергій – орденом Червоної зірки. Посмертно.

Учень 4: Сьогодні особливо стискається і щемить серце, відлунюючись глухим болем в душі, на очі навертаються сльози. Адже це день виводу радянських військ з Афганістану. Це день закінчення афганської війни.

Учень 5: Війни, яка забрала тисячі молодих життів, війни, яка скалічила десятки тисяч доль, війни, яку ми не маємо права забути.

Звучить пісня «Виват Бача» у виконанні учня 11-А класу Огиря Владислава

Учень 1: Сьогодні ми з вами згадаємо героїв тієї страшної війни, полинемо в спогади і хочемо, щоб ці спогади пройшли крізь ваші серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не докохав.

Звучить пісня «Пришел приказ» на фоні мультимедійної презентації.

Учень 1
Друзья мои. Где тот "Афган",
Никто тогда из нас не знал. Никто не знал...

Учень 2
Не знал никто, что есть Аллах.
И что "Афганом" правил шах. Никто не знал...

Учень 3
Никто не знал, что есть "Коран".
Дороже жён - простой баран... Никто не знал...

Учень 4
Никто не знал их быт и нравы...
Ни их историю... Ни чвары... Никто не знал...
Что есть "зелёнка"... Есть "киризы"...
Что у племён свои капризы... Никто не знал...

Учень 5
Никто не знал про "минареты".
Что в небе - "стингеры" (ракеты). Никто не знал...

Учень 1
Никто не знал, что есть там горы,
Где "духи" водятся, как своры. Никто не знал...
Фугасы ставят на дорогах.
"Мины-ловушки" - на порогах. Никто не знал...

Учень 2
В Кремле решили: "Дранг нах Зюд"!
Иди воюй, простой наш люд! Иди! Воюй!

Учень 3
Друзья мои. Где тот "Афган",
Никто тогда из нас не знал. Никто не знал...

Учень4: Вчорашні випускники шкіл опинилися зі зброєю в руках в чужій країні. Їм говорили, що вони виконують інтернаціональний обов’язок, захищають мирних мешканців Афганістану від імперіалістичної агресії.

Учень 5: Радянські війська контролювали лише великі населені пункти: Баграм, Шиндант, Кабул Кандагар, Герат, Саланг і стратегічні висоти для забезпечення руху колон між містами. Супровід транспорту і боротьба з контрабандою зброї було основним завданням наших військ.

Учень 1
До Кабула уже километров пятнадцать,
Стало ясно — колонна спокойно дойдет.
Молчаливый комбат начал вдруг улыбаться
И сказал в шлемофон: «Нам сегодня везет».
Нам везет... Мы дошли без потерь и все целы,
Солнце яркое с неба бросает лучи.
Отрываю глаза я от сетки прицела.
Целый день пулемет мой сегодня молчит

Учень 2: Але так було не завжди. Дуже часто вороги з засідок здійснювали напади на радянські колони. Обстрілювали їх з гранатометів і крупнокаліберних кулеметів. Вогнем і сталлю знищуючи все живе.

Звучить пісня «Опять тревога»на фоні комп'ютерної презентації

Учень 3:
... Говорят, на земле был Бог,
Говорят, Он учил добру,
А у нас целый взвод полёг,
Где служил старшиной мой ДРУГ.

Учень 4
Он теперь неживой лежит,
А вчера мне успел сказать:
"Ах, как хочется, братцы, жить!
Ах, как страшно здесь помирать!!!

Учень 5
Эх, Алёшка, дружок ты мой,
Хулиган-безотцовщина,
Завязавший неравный бой
За Рязань, за тамбовщину...

Учень 1
За страну благоверной лжи,
Где один резон - воровать.
Ах, как хочется, братцы, жить!
Ах, как страшно здесь помирать!!!

Перегляд фрагменту документального фільму «Письма с Афганистана»

Учень 2:Гинули хлопці на чужій землі. Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти.

Учень 3:Але вони живуть у пам'яті бойових друзів, продовжують усміхатись зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих, палких материнських серцях. Імена цих хлопців навічно вписані в літопис нашої пам'яті.

Звучить вірш «Ховали інтернаціоналіста» у виконанні учнів 11-А класу

Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото,
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті обмацує труну:
«Чи ж там він є?!!»
Стоять, відводять очі в бік солдати
І шепотить сержанти ледве чуть:
«Не велено... Не можна відкривати...
Не велено...» Уже струмки течуть,
Уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі –
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.

Учень 1: За 10 років афганської війни крізь її горнило пройшло біля 600 тисяч радянських солдатів і офіцерів з них 160 тисяч українців. 3 тисячі 600 повернулися на борту «Чорного тюльпана». 4 тисячі залишилися каліками.

Учень 2: Кожен четвертий із нагороджених – українець. 12 чоловік удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Учень 3: Із Добровеличківського району було призвано 118 юнаків, 9 із них загинули, серед них і випускники нашої школи: Мірошниченко Анатолій, Козирєв Ігор, Єшин Сергій.

Учень 4
Корочка хлеба накрыла стакан...
Солью посыпана... Это "Афган"
Жизнь отобрал у наших друзей!
Горе принёс он в сотни семей!

Учень 5
Молча мы держим стаканы в руках.
Жить Вам, ребята, в наших сердцах!
Будем мы помнить погибших друзей!
Пухом земля Вам... Не надо смертей!

Учень 1
Слёзы мужские глаза затуманили...
Сколько героев в "Афгане" оставили
Эти "Кабулы, Гардезы, Баграмы"...
Эти "Шинданты, Рухи, Кандагары"?...

Учень 2
Грузы "двухсотые" - горе людское!
Сколько погибло Вас, наших героев?
Будем всегда мы войну вспоминать,
Что разлучила сына и мать.

Учень 3
Выпьем мы молча... Выпьем до дна...
Будь же ты проклята, эта "война"!
В вечность направлен немеркнущий взгляд...
Мы поминаем погибших ребят!!!

Учень 4
Их жизнь пролетела, как молнии вспышка.
Зажглась и погасла... Погибли мальчишки...
Погибли мужчины! Остались мы жить.
И вечный наш долг - ребят не забыть!!!

Звучить пісня «Вдови» у виконанні учениці 9-А класу Щербини Анни

Звучить«Лист афганця» у виконанні вчителя правознавства Колісніченка С.В.

Танок «Війна» у виконанні учнів Помічнянської ЗШ №1Художній керівник Щербина Л.С.

Ведучий: Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам’ять вперто вертає усіх назад. Не забути, не викреслити майже 10 років афганської війни. Не загоїти душевних ран батьків, хто втратив своїх дітей, гірко від того, що немає чим виправдати наші втрати в Афганістані, нам ніколи не повернути 19-20-ти річних, але пам'ять людська не повинна бути втрачена.

«Вічна слава героям, вічна пам'ять загиблим»